"У вас нещасні випадки на будівництві були?"

Чи відомо вам, як сто років тому будувалися хмарочоси?

Перш за все, зводиться сталевий каркас майбутнього будинку. Сталеві балки каркасу скріплюються між собою за допомогою великих заклепок. Причому ця операція виконувалася виключно вручну, і те, як працювала бригада клепальників – це було справжнє мистецтво. Мистецтво на межі життя та смерті – адже робота здійснювалася на шаленій висоті, як правило – без жодних страхувальних пристосувань.

Для використання заклепки її слід було розжарити. Для цього на спеціальному помості на висоті влаштовували спеціальну пічку. Заклепки – сталеві циліндри 3 см в діаметрі та 10 см в довжину – розігрівалися в печі до оптимальної температури: не сильніше, ніж треба – щоб не деформувалися, і не слабше – бо інакше її буде неможливо розклепати. Температура заклепки визначалася приблизно, без жодних пристроїв. За цим процесом стежив перший з членів команди – «кухар».

Варто зазначити, що пічка стояла стаціонарно, протягом дня її не переносили; а місце скріплення може бути за кілька десятків метрів від неї, навіть на 2-3 поверхи вище або нижче. Нести важку заклепку не можна – вона охолоне. Залишається єдиний спосіб – кинути. Кухар бере розжарену 600-грамову залізяку щипцями і вправно кидає її в бік свого колеги – «воротаря». Кидати треба на значну відстань, іноді – вверх чи вниз; на заваді можуть стати вже змонтовані конструкції. Не зловить «воротар» заклепку – і важка залізяка полетить вниз, з висоти кілька сотень метрів. З усіх пристосувань у «воротаря» - лише «ловушка» для заклепки, на зразок ловушки хокейних воротарів, або звичайна консервна бляшанка. Ще раз варто повторити – «воротар» працює безпосередньо у місці монтажу, не прив’язаний до каркасу, покладаючись лише на свою вправність та спритність.

Впіймавши заклепку, «воротар» вставляє її в отвір, де відбуватиметься монтаж. До справи долучаються «стрілець» та «упор». «Упор», висячи над прірвою, утримує заклепку важким сталевим прутом та власною вагою. А «стрілець» протягом хвилини розклепує її пневматичним молотом.

Найкращі бригади примудрялися за зміну ставити до 500 заклепок! Середній показник був удвічі меншим. Оскільки злагодженість роботи бригади відшліфовувалася роками, члени команди не виходили на роботу, якщо хто-небудь з них захворів і не прийшов. Так само, робота відмінялася у дощ або вітер. Заробітна плата клепальників набагато перевищувала оплату праці навіть найбільш кваліфікованих будівельників.

Незважаючи на неймовірний ризик, з яким була пов’язана робота клепальників, випадки смертей серед них були доволі рідкісними. Навіть на будівництві найбільшого хмарочоса - Empire State Building – загинуло лише п’ятеро чоловік. А будівництво Трамп-білдінг забрало життя чотирьох відчайдухів.

Сьогодні, на щастя, ризики на виробництві вдалося значно скоротити, а особливо небезпечні операції виконують машини. Проте не варто забувати про необхідність страхування від нещасного випадку. В нашій компанії, зокрема, існує можливість укладання договорів страхування від нещасного випадку лише на час перебування на роботі. Подробиці – в нашому інтернет-магазині http://ugic.com.ua/strakhuvannya-zhyttya-ta-zdorovya/strakhuvannya-vid-neshchasnoho-vypadku/

googlef3f44d3f0ec0258c.html